Фото: Олександр Ратушняк
Cоня Кошкіна, Голова НБУ Андрій Пишний (з жовтня 2022 р), Віктор Ющенко (1993–2000 рр), Сергій Тігіпко ( грудень 2002 – листопад 2004 р), Степан Кубів (Голова НБУ 24 лютого – 19 червня 2014) і Яків Смолій (15 березня 2018 – 3 липня 2020 р)
Становлення незалежності НБУ та криза 1998 року
Сьогодні Національний банк України є монетарним, фінансовим, аналітичним центром, а у 90-і роки, згадує Віктор Ющенко, який очолив НБУ 93-го, за інституційну незалежність національного регулятора довелося поборотися.
«Вибудова незалежного Центробанку починалася з того, що деякі президенти писали на колінах в літаку телеграми Національному банку – доручення проводити емісію», — відзначив Ющенко. І першочерговим завданням Національного банку на той час він вважав припинення кредитування державного бюджету, тобто «друку грошей».
«Моя мрія була не зустрічатися з урядом як кредитор. Уряд треба було вивести на ринок, на якому продаються гроші, і суб’єкти ринку будуть оцінювати, який ризик, яка вигода, будуть підтримувати уряд, як і будь-який інший кредитний проєкт.
Я сім років був “членом уряду”. Щороку писав заяву: “Пане президенте, я не можу бути членом уряду. Я — голова Національного банку. То інша контора”. Показував, що між урядом і Національним банком є паркан, в якому немає хвіртки. Це було важко, але це принципові речі», — відзначив Ющенко.
Зрештою у 1999 році був ухвалений Закон «Про Національний банк України», 54 стаття якого заборонила надавати прямі кредити на фінансування витрати державного бюджету.
Того ж року була введена заборона й на бартерні операції між приватними і державними підприємствами, що колишній очільник НБУ теж називає критично необхідним, та дуже непростим кроком.
Фото: Олександр Ратушняк
Віктор Ющенко (Голова НБУ у 1993–2000 рр)
«Ми боролися з тим, що половина української економіки була в тіні. Тінь любить кеш, економіка любить ресурс фінансів. Готівку в ресурс не заведеш… А Національному банку розповідали, як важливо продовжувати заліки по бартеру.
Я сказав, що в нашій практиці більше бартеру не буде. Ми переходимо на роботу класичного центрального банку.
Центральний банк — скарбник стандарту. Є стандарт метричної системи: 1 метр — 100 сантиметрів, 1 кілограм — 1000 грамів. Коли ми приходимо до стандарту вартості, ми кажемо: “У нас 1 грн”. Якщо ця 1 грн щодня буде мінятися, що стане з економікою? Тому ми кажемо: незалежність Центробанку — це альфа, якщо вона є, ми можемо забезпечити функціонал», — зазначив Віктор Ющенко.
Це рішення, каже керівник НБУ в 90-х роках, вороже сприйняв і президент, і наближені до нього підприємці.
«Навколо Леоніда Даниловича була група союзів, спілок, підприємців, які сказали, що це край українській економіці, — розповів Ющенко. — Пам’ятаю, не дослівно, але як наш президент в аеропорту Стамбула розповідав про мене, про заборону бартеру. Це було неприємно. Разом з тим це була та межа, коли ти готовий написати заяву, але навести монетарний порядок. Щоб у нас господарські відносини обслуговувалися грішми, як в кожній цивілізованій країні».
Фото: Олександр Ратушняк
Віктор Ющенко (Голова НБУ у 1993–2000 рр), праворуч
Також Віктор Ющенко згадав, як уряд та Нацбанк підходили до подолання «російської» кризи 1998 року, яка перекинулася й на Україну через надто тісні економічні звʼязки.
«Ця криза починалась зі Сполучених Штатів, потім перейшла на Східну Азію, обвалилося декілька системних валют. Зрештою, вона дійшла до Росії, яка згодом оголосила дефолт за казначейськими зобов’язаннями.
А оскільки це був, на жаль, головний торговий партнер України: третина нашого експорту була в Росію, відсотків 70 імпорту — з Росії, дестабілізація через навіть один торговий оборот передалася і на наш ринок», — зазначив Ющенко.
Вже на наступний день після оголошення Росією дефолту, за словами тодішнього очільника НБУ, пройшла зустріч з урядом в залі Верховної Ради, де вирішували, як краще країні зустріти російську кризу з точки зору державних фінансів, національних грошей, платежів, розрахунків, фіскальної позиції тощо.
«Попри все, ми прийшли до реформації і розуміння, що один із найглибших ризиків закладений у національний бюджет країни. Ми жили в умовах, коли рівень інфляції — за 20 %, це явний перебор. За таких умов тримати стабільні ціни і здорові гроші, щоб людина вірила в соціальну справедливість, а економіка мала потенціал, неможливо», — відзначив Віктор Ющенко.
Тоді, зазначив він, уряд пішов на скорочення частини бюджету другого півріччя, більш ніж на 25 % скоротили урядові витрати.
«Це було солідарно і справедливо. Друге — ми вийшли із зони фіксованого курсу гривні — прийшли до плавного регулювання. Наклали заборони на певні операції валютного характеру. Домовилися про те, що половину валютної виручки наш бізнес буде класти на кон’юнктуру валютного ринку.
Це неприємні, я б сказав, кроки, але вони були солідарні. Ми виступили як одна команда у цьому розумінні. І коли дійшло до співпраці центрального банку і, наприклад, комерційних банків з точки зору підтримання критичних урядових витрат, які треба в цей час нести, ми домовилися, як через ринок цінних паперів уряду, який ми запустили і дуже тішились, що нарешті уряд виходить на ринок як пересічний позичальник (у березні 1995 році проведено перший аукціон із розміщення ОВДП, що дало змогу покрити дефіцит державного бюджету через державні цінні папери, а не емісію грошей як було до цього. — Ред.), банківська система надзвичайно активно у цей час підтримала урядову позицію через ресурси Національного банку для того, щоб та серйозно скорочена частина бюджету залишалася з ресурсами. Це була велика солідарна праця двох сторін — комерційної банківської системи України і Національного банку», — засвідчив Віктор Ющенко.
Фото: Олександр Ратушняк
«Двохтисячні»: кольчужний скандал, Тузла, економічне зростання
На початок 2000-х — і роки головування Сергія Тігіпка відповідно — прийшлись одним за одним два гучні скандали.
«З одного боку Тузла (у 2003 році Росія заявила необґрунтовані претензії на український острів Тузла. — Ред.) і перші серйозні проблеми з Росією. А це, нагадаю, був основний наш партнер і напрям експорту, — відзначає Сергій Тігіпко. — Ми були буквально на межі. Слава Богу, шляхом посилення військового впливу на місцях і через те, що Кучма особисто втрутився в конфлікт, а він мав авторитет в країнах СНД, ситуацію вдалося владнати дипломатичним шляхом. Та стосунки з Росією були дуже погані.
І з іншого боку — скандал з «Кольчугами», який так і не підтвердився, але практично ізолював нас від Заходу».
(Нагадаємо, у 2002 році США, спираючись на записи колишнього співробітника Державної охорони України Миколи Мельниченка, Україну звинуватили у поставках до Іраку станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга» нібито за дорученням самого президента Кучми. Реальних доказів цьому так і не було, але на той час Америка заморозила 54 млрд доларів допомоги Україні і поставила під загрозу міжнародний імідж нашої країни. — Ред.).
Фото: Олександр Ратушняк
Сергій Тігіпко (Голова НБУ з грудня 2002 по листопад 2004 року)
«Знаєте, яка відповідь цьому, як, власне, і на питання щодо відновлення країни після війни? Вона одна: економічне зростання.До 2000 року Україна щомісяця втрачала ВВП. Ми в уряді не знали що робити. Писали різні програми, але йшло дуже важко. Кожний місяць втрачаєш і втрачаєш.
2000 рік почався з того, що ми отримали більше 5 % економічного зростання. За вісім років Україна подвоїла свій ВВП. На мій час прийшовся пік зростання. 2004 рік більше — 12 %, 2003 — близько 9 %. 2002 — 6 %. Ми були готові повертати запозичення Міжнародному валютному фонду. Зовнішній борг у нас скоротився з 33 % ВВП до 28 % за ці три роки. Тому я вважаю, що нам потрібно націленість тільки на одне: якщо буде економічне зростання, воно розв’язує руки. Тоді й Національному банку набагато легше працювати», — заявив Тігіпко.
Революція гідності, 108 тисяч гривень в казні, втрата Криму, тимчасово окупованих територій
«Знаєте, приходить ранком Голова Національного банку на робоче місце. Йому дають звіт, відомість: дивишся, а там — 108 тисяч (на казначейському рахунку. — Ред.). І одночасно відчуваєш страх і велику відповідальність, — розповідає Степан Кубів, який очолив Нацбанк після Революції гідності і повної зміни влади в країні у 2014 році. — Міністром фінансів тоді був Олександр Шлапак, виконувачем обовʼязків Президента Олександр Турчинов. Тоді ми вирішили провести відповідні консультації з міжнародними структурами — Світовим банком, Європейським банком реконструкції і розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією, Міжнародним валютним фондом. Тоді була відкрита програма з Міжнародним валютним фондом на 17 млрд».
Фото: Олександр Ратушняк
Степан Кубів (Голова НБУ 24 лютого – 19 червня 2014)
3,2 млрд доларів США з них Україна отримала вже в квітні, додав він.
«Ще один величезний виклик — Крим. Це тисячі відділень і філій. Втрата 20 млрд активів. Цінності, які ми думали, як повернути…
Луганськ і Донецьк — втрата активів на 100 млрд. Відтік депозитів — більше 76 млрд. Тоді ми повністю відкрили ворота для малих, середніх банків для консультацій, вирішення питань. Зупинили таргетування валюти, почали говорити про плаваючий курс», — зазначив Степан Кубів.
«Той короткий термін (Степан Кубів керував Нацбанком протягом чотирьох місяців. — Ред.) — це був виклик щодня. Та, ідучи з Національного банку, золотовалютні резерви ми збільшили на 3 млрд доларів США», — резюмував він.
Роки стабільності та пандемія covid-2019
Яків Смолій визнає: період його керування Національним банком, порівняно з колегами, був чи не найбільш стабільним — 2018-2020-і роки видалися для фінансової системи справді непоганими. До того ж, за попередниці — Валерії Гонтаревої, як зазначає сам Смолій, була зроблена «колосальна робота з очищення банківської системи».
Фото: Олександр Ратушняк
Яків Смолій (Голова НБУ 15 березня 2018 – 3 липня 2020 року)
«При мені все було, якщо можна так сказати, стабільно. Ми досягли таргету з інфляції – 5 %, облікова ставка була 6 %, здешевилися кредити, йшло кредитування економіки, більш-менш стабільний курс, достатні золотовалютні резерви для регулювання. Були прийняті закони про валюту і валютне регулювання. Закон про спліт, де до Національного банку перейшли під нагляд небанківські фінансові установи. Була ліквідована Держфінпослуг, підшефні структури поділилися: Комісії з цінних паперів фондового ринку відійшли недержавні пенсійні фонди, решта організацій перейшли під нагляд Національного банку.
Закон про валютне регулювання, який прийшов на заміну декрету 93-го року, відкрив колосальні можливості для бізнесу, практично вивільнивши рух капіталу. Ми майже повністю реалізували Дорожню карту (пом’якшення валютних обмежень – Ред.)», — розповідає Яків Смолій.
Та наприкінці 2019 — початку 2020 року увесь світ, і Україну зокрема, струснула епідемія ковіду.
«Це була справжня світова криза. Але фінансова система, банківська система повинна працювати. Що зробив Національний банк тоді? …В нас була така червона тека на випадок непередбачуваних ситуацій, мовляв, відкрий і роби, як написано. Але все, що там було написано, не працювало. Це був просто папірець, який ми перегорнули і почали розписувати, що роблять підрозділи, структури. Як повинні працювати комерційні банки, небанківський фінансовий сектор. Як забезпечити безперебійну роботу в тих умовах, коли ще була електрика, коли ще працював транспорт», — говорить Смолій. — Вперше, напевно, одним з виходів стало дистанційне обслуговування, дистанційна робота, до якої сьогодні вже всі звикли. Ми знайшли різні підходи, напрацювання, які сьогодні ефективно працюють й під час повномасштабної війни і забезпечують роботу фінансового, банківського секторів».
Фото: Олександр Ратушняк
Cоня Кошкіна, Голова НБУ Андрій Пишний (з жовтня 2022 р), Віктор Ющенко (1993–2000 рр), Сергій Тігіпко ( грудень 2002 – листопад 2004 р), Степан Кубів (24 лютого – 19 червня 2014) і Яків Смолій (15 березня 2018 – 3 липня 2020 р)- праворуч
Готовність до будь-яких викликів
Банківська система зустріла повномасштабне вторгнення у гарній формі, констатує чинний очільник Нацбанку Андрій Пишний, який керує установою з жовтня 2022 року. Це відбулося, додає він, в тому числі завдяки амбітним і непростим змінам, які були реалізовані з 2014 року, очищенню банківської системи, забезпеченню незалежності Національного банку, що є важливим елементом антикрихкості регулятора.
Фото: Олександр Ратушняк
«Я добре пам’ятаю 2003 рік, Помаранчеву революцію. Коли ми виходили з центральних дверей НБУ разом з Арсенієм Яценюком (з липня до грудня 2004 року Арсеній Яценюк був в. о. Голови НБУ. — Ред.), Інститутською йшов натовп. Вони побачили Арсенія і кричать йому: “Арсеній, тримай гривню”. І я так запам’ятав цю фразу. На вулиці був холод, тривожні часи, ми саме з Олександром Шлапаком та Арсенієм говорили про антикризовий пакет з банками…
Таке відчуття, що з точки зору агресивності, досвіду, ми проживаємо кризи, які багато в чому нагадують одна одну. 2004 рік — криза ліквідності, довіри, рішучі дії Національного банку, системна робота банківської системи. Втримали.
2014 рік. Ми виявилися абсолютно беззахисними до ситуації, в якій опинилась українська економіка та банківська система. 180 банків, величезна кредитна бульбашка, яку створили банки, які займалися інсайдерським кредитуванням. Я посів посаду керівника Державного ощадного банку, який є найбільшим роздрібним банком. І побачив, що в портфелі найбільшого роздрібного банку, який налічує 6000 відділень по всій Україні, усього-на-всього 4% роздрібних кредитів, які на 100% проблемні. Решта 96% кредитного портфелю — це корпоративний портфель. 18 найбільших бізнес-групп в країні мали кредити в державному Ощадбанку більше 100 млн доларів. Я дуже добре знав роботу Верховної Ради на той момент. І інколи складалось враження, що якби я з балкону щось кинув, обов’язково поцілив би в позичальника.
…Ніби всі ризики, які накопичувались, тоді одномоментно спрацювали. Через це питання очищення банківської системи, її глибокого реформування було екзистенційним. А очищення супроводжувалось дуже агресивними атаками на Національний банк, на його керівництво.
І тут — світова пандемія.
Я навіть боюся думати, що відбувалося в 90-х роках, з огляду на те, що була зовсім інша інституційна основа, складніші економічні виклики, рівень незалежності менший. Тому увесь цей зібраний докупи, відрефлексований колективом НБУ, досвід — дуже важливий», — відзначив Андрій Пишний.
Фото: Олександр Ратушняк
До 2022 року банківська система набула гарної форми, вдруге акцентував керівник НБУ: «це і регулювання, і капітал, і стрес-тести, корпоративне управління, багато інших дуже важливих елементів». Сьогодні Національний банк, як підкреслює Пишний, чітко знає, як виглядає ота «червона тека» — переосмислений досвід попередників і набутий в часи повномасштабної війни, що допоміг регулятору сформувати чітку систему дій.
«Ми сформували досвід, який експортуємо колегам з інших центральних банків, розуміючи, що це не просто слова. Наш досвід свідчить, що в кризових умовах ви не піднімається до рівня своїх очікувань. Ви опускаєтеся до рівня своєї підготовки. І те, що було сформовано в Національному банку за ці роки, і є гарною базою, яка, дозволить нам і виклик війни на Близькому Сході зустріти достойно.
Я уважно стежу за тим, як центральні банки реагують на цей виклик. І бачу насправді дуже багато елементів тих реакцій, які я спостерігав в Національному банку в моменти перших шоків. А сьогодні ми можемо абсолютно спокійно і відповідально казати, що працює, що ні. Які елементи антикризового управління, яка сукупність рішень дає той чи інший бажаний результат.
Нагадаю, що в Стратегію Національного банку у 2023 році ми внесли дуже важливу зміну. До нашої місії — забезпечити цінову і фінансову стабільність і підтримку економічного розвитку — ми додали одну фразу: «за будь-яких умов»».
Чи є війна на Близькому Сході ще одним ризиком для фінансової системи України? Безумовно, констатує Андрій Пишний. Але не суттєвішим за блекаути, не відчутнішим за важку зиму, котру ми пережили, не більшим за повне руйнування енергетики.
«Це ще один ризик, ще один фактор, ще одна обставина, яку ми повинні взяти до уваги для того, щоб сформувати ефективну модель реагування для того, щоб спланувати свої дії», — додає він.
Фото: Олександр Ратушняк
Кризи у тій чи іншій формі, відзначає Андрій Пишний, трапляються і траплятимуться, тому ключовою концепцією будь-якого центрального банку, на його думку, має стати антикрихкість.
«Основою, фундаментом антикрихкості є незалежність, експертність, прозорість, підзвітність. Всі ці речі так чи інакше повинні бути реалізовані з одним єдиним елементом, з одним єдиним ефектом — антикрихкістю.
Лише антикрихка система під впливом кризи стає стійкішою, стабільнішою, більш досвідченою. Я не можу поки підбивати підсумки своєї каденції. Війна триває. Я очолюю Національний банк. Ми разом з командою працюємо з тими викликами, які генерує внутрішнє і зовнішнє середовище. Але кожне рішення, яке ми ухвалюємо, кожне обговорення точно робить нас досвідченішими і більш усвідомленими в тому, що ми повинні зробити», — резюмував Андрій Пишний.
